Інтерес до дієт/раціонів харчування, які б дозволяли відносно легко і ефективно знижувати вагу, величезний. В останні роки в науковому середовищі стали з’являтися дані про те, що вуглеводи більше відповідальні за зайву вагу і зростання ожиріння в сучасному суспільстві
ОГЛЯД ЗАРУБІЖНИХ НАУКОВИХ ПУБЛІКАЦІЙ.
Частина перша
Інтерес до дієт/раціонів харчування, які б дозволяли відносно легко і ефективно знижувати вагу, величезний. В останні роки в науковому середовищі стали з’являтися дані про те, що вуглеводи більше відповідальні за зайву вагу і зростання ожиріння в сучасному суспільстві, ніж жири. Публікації останніх років [1-5] і рекомендації ВООЗ від 2015 року – Guideline: sugars intake for adults and children [3] змусили серйозно переглянути ставлення до вуглеводів і жирів і їх ролі у виникненні ожиріння і діабету 2 типу.
Ці рекомендації зачіпають, зокрема, зменшення споживання простих вуглеводів – цукру і крохмалю. Відображенням нового тренда “реабілітації жирів” стали раціони зі зменшенням кількості вуглеводів, що, відповідно, означає відносно високий вміст жирів.
Мета цього огляду – дати уявлення про основні принципи системи харчування зі зниженим вмістом вуглеводів і високим – жирів: Low Carbohydrate High Fat (LCHF). Система харчування LCHF спочатку створювалася для корекції епілепсії. Вважається, що кетоз, неминуче виникає при такому типі харчування, сприяє придушенню вогнищ підвищеної судомної активності. Однак, як це часто трапляється, у нової системи харчування виявився «побічний ефект», який полягав у зниженні ваги. Випадкові знахідки нерідкі; так було з ботулотоксином, спочатку його використовували для лікування блефароспазму і купірування головного болю, а потім помітили, що у пацієнток, яким вводили ботулінічний токсин, стали розгладжуватися зморшки. Схожа історія трапилася і з кето-дієтою; пацієнти з епілепсією, які дотримувалися її, стали відзначати плавне зниження ваги!
У чому полягає суть LCHF харчування? Очевидно, що обмеження в раціоні одного з компонентів, зокрема, вуглеводів, неминуче призводить до збільшення споживання інших нутрієнтів; при LCHF дієті добова калорійність компенсується підвищеним вмістом жирів.
LCHF дієта умовно підрозділяється на три рівні: до 100 г вуглеводів на добу, до 50 і до 20г. наприклад, при калорійності раціону в 1500 ккал в першому випадку добова кількість вуглеводів не повинно перевищувати 100 г, тобто близько 405 ккал, а це близько 27% калорійності. У другому випадку 50 г вуглеводів складуть не більше 205 ккал, тобто 14% добової калорійності, а в разі 20 г вуглеводів – всього лише 5%. Власне кето-дієтою називається раціон, що містить не більше 20-50г вуглеводів на добу [5, 6].
Основним джерелом енергії для клітини, як відомо, є глюкоза, яка утворюється при розщепленні вуглеводів. Надходження глюкози в кров (постпрандіальна глікемія) завжди супроводжується виробленням інсуліну. Інулін-гормон підшлункової залози, основне призначення якого – «нагодувати» клітини глюкозою. Коли клітини ситі, спалювання жиру, відповідно, не відбувається; в цьому просто немає необхідності. Але використання вуглеводів як основного джерела живлення має мінуси: вивільнення інсуліну, що супроводжує глікемію, зупиняє спалювання жиру. Більш того, зловживання вуглеводами, зокрема, вуглеводні «перекушування» з метою притупити голод, призводять до рівно протилежного ефекту, за підвищенням глюкози слід її зниження, знову виникає голод. У довгостроковій перспективі стрибки глікемії та інсуліну можуть мати серйозні наслідки у вигляді порушення толерантності до глюкози та переддіабету; часті та неконтрольовані підвищення інсуліну можуть призвести до зниження чутливості тканин до цього гормону. А інсулінорезистентність-це базис для формування метаболічного синдрому з усіма витікаючими наслідками.
А як йде справа при обмеженні надходження вуглеводів?
При обмеженні надходження вуглеводів, самого доступного і» швидкого ” палива, зменшується надходження глюкози в печінку, м’язи, мозок, і, відповідно, зменшуються запаси глікогену. У такій ситуації в організмі активізується глюконеогенез, але при зберігається нестачі надходження вуглеводів ззовні він залишається на низькому рівні; організм перемикається на використання жирів в якості альтернативного джерела енергії. Жирні кислоти – це “аварійний генератор енергії” [7]. В умовах підвищеного розпаду жирних кислот для забезпечення енергетичних потреб організму частина їх залишається недоокисленими, утворюються кетони. Звідси і назва одного з варіантів низьковуглеводної дієти-кетонова або просто»кето”.
При недостатньому надходженні вуглеводів рівень інсуліну в крові залишається низьким, що зменшує запасання жиру і сприяє зниженню ваги. Але найважливіше те, що низький рівень інсуліну сприяє зниженню ризику формування інсулінорезистентності і пов’язаних з ним метаболічних порушень.
При всій очевидній обгрунтованості даного методу для його популяризації потрібен час і систематичні клінічні дослідження. Щодо оптимальної тривалості LCHF раціону-на сьогодні немає систематичних досліджень тривалістю більше 2 – х років, тому говорити про широке впровадження кето-або LCHF в широку практику передчасно.
На жаль, не накопичено і результатів тривалого спостереження порівнянних груп, які отримують LCHF раціон або раціон з низьким вмістом жирів і відносно високим вуглеводів; також немає достатньо адекватних контрольованих рандомізованих досліджень, придатних для проведення мета-аналізу. В силу обмеженої кількості спостережень, Dyson [8] не рекомендує використовувати LCHF-дієту в якості стандартного підходу у всіх пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу.
Щодо того, які фактори мають першорядне значення в зниженні ваги – обмеження калорійності або якісний склад нутрієнтів, думки вчених також розходяться.
Що має пріоритетне значення і дає більший внесок у зниження ваги і зменшення метаболічного ризику у людей з ожирінням-зменшення калорійності раціону або співвідношення споживаних жирів і вуглеводів? Wyk [9] і співавтори дотримуються думки, що зменшення кількості споживаних калорій має більш важливе значення щодо зниження ваги; високожировий/низьковуглеводний раціон LCHF не має критичних переваг перед дієтою зі звичайним вмістом вуглеводів (132-162г/добу) щодо нормалізації рівня глюкози крові і впливу на інші метаболічні фактори. Крім того, дотримуватися низьковуглеводної дієти протягом тривалого періоду часу (більше 6 місяців) представляється досить скрутним, припускають автори.
Найсвіжіші Наукові публікації наводять обнадійливі результати і роблять спроби оптимізувати застосування LCHF дієти і диференціювати ситуації, в яких клінічні переваги LCHF дієти очевидні. Так, Hjorth MF і співавтори [10] провели три великих рандомізованих дослідження, що включають осіб з ожирінням. Основними критеріями оцінки ефективності та предикторами успішного зниження і підтримки досягнутої ваги були обрані рівень глюкози та інсуліну натще в плазмі крові. Було встановлено, що у осіб з переддіабетом (порушеною глікемією натще) і діабетом 2 типу більш виражене зниження маси тіла, а також подальше утримання досягнутої ваги відбувалися на низьковуглеводній дієті з підвищеним вмістом жирів в порівнянні з низкожировым/високоуглеводним раціоном [10]. І навпаки, у індивідуумів зі збереженою чутливістю до інсуліну і нормоглікемією кращі результати були отримані на низкожировой дієті. Схожі дані були опубліковані Wan також в 2017р про те, що раціон з відносно високим вмістом вуглеводів більш ефективний у здорових осіб з ожирінням (при метаболічно здоровому ожирінні). На підставі цих даних Astrup A і Hjorth MF [11] зробили висновок про те, що основними детермінантами при виборі дієтотерапії є чутливість до інсуліну і глікемія натще.
Отже, чи можна говорити про зміну парадигми? Як до будь-якого нового методу, до LCHF виникає багато питань. Як довго можна залишатися на LCHF і, зокрема, кето-раціоні? Кому він показаний? Чи є негативні сторони у цієї системи харчування? І чи так очевидні переваги LCHF раціону перед низкожировым? Як уникнути зменшення споживання харчових волокон, неминучого на LCHF раціоні і пов’язаних з цим проблем з випорожненням кишечника і зміною мікробіоти?
Ці та інші питання ми будемо по можливості висвітлювати в наступних публікаціях.
Література
- Hauner H., Bechthold A., Boeing H. et al. Evidence-based guideline of the German Nutrition Society: carbohydrate intake and prevention of nutrition-related diseases // Ann. Nutr. Metab. 2012. V. 60. P. 1–58.
- Nutrition SACo (2015) Carbohydrates and health. Accessed May 2017
- World Health Organization (2015) Guideline: sugars intake for adults and children. World Health organization. Accessed May 2017
- World Health Organization (2015) Global status report on noncommunicable diseases, 2014: attaining the nine global noncommunicable diseases targets; a shared responsibility. World Health Organization, Geneva.
- Westman E.C., Feinman R.D., Mavropoulos J.C. et al. Low-carbohydrate nutrition and metabolism // Am. J Clin Nutr. 2007. V. 86. P. 276–284.
- VanItallie T.B., Nufert T.H. Ketones: metabolism’s ugly duckling // Nutr. Rev. 2003. 61. P. 327–341.
- Hall K. A review of the carbohydrate–insulin model of obesityAccessed May 2017
- Dyson P. Low carbohydrate diets and type 2 diabetes: what is the latest evidence? // Diabetes Therapy. 2015. 6. P. 411–424.
- Wyk H, Davis R, Davies J. A critical review of low-carbohydrate diets in people with type 2 diabetes. // Diabet Med. 2016. V. 33. P. 148–157.
- Hjorth M.F., Ritz C., Blaak E.E. et al. Pretreatment fasting plasma glucose and insulin modify dietary weight loss success: results from 3 randomized clinical trials // Am. J. Clin. Nutr. 2017. V. 106. P. 499–505.
- Astrup A, Hjorth M.F. Low-fat or low carb for weight loss? It depends on your glucose metabolism. // EBioMedicine. 2017. P. 22.
