Призначення Еда Мілібенда на посаду очільника зовнішньополітичного відомства Великої Британії спричинило хвилю занепокоєння у Вашингтоні, оскільки його попередня діяльність та гучні публічні заяви створюють ризик виникнення серйозних геополітичних тертів між союзниками. Політичний бекграунд нового міністра насичений епізодами відкритого протистояння курсу Сполучених Штатів, що змушує Білий дім із настороженістю стежити за зміною пріоритетів британського уряду.
Ключові зони напруженості у відносинах
- Позиція щодо військових баз: Мілібенд раніше виступав категорично проти використання британської інфраструктури американськими бомбардувальниками для нальотів на Іран, що ставить під загрозу стратегічну співпрацю у сфері оборони.
- Енергетична політика: Блокування нових ліцензій на видобуток нафти та газу в Північному морі викликало тривале невдоволення з боку Дональда Трампа, який вбачав у цьому перешкоду для енергетичної стабільності західного світу.
- Дипломатичні пріоритети: У своїх перших офіційних заявах міністр наголосив на зміцненні зв’язків із Європейським Союзом, випередивши у списку своїх цілей згадку про традиційно важливий союз зі США.
Історичні конфлікти та особисті переконання
Історія стосунків Еда Мілібенда з американськими лідерами сповнена критичних зауважень: він неодноразово дозволяв собі жорстку риторику на адресу Дональда Трампа, називаючи його погляди несумісними з цінностями сучасного світу та закликаючи активно протистояти явищу трампізму.
- У 2013 році опозиційна діяльність Мілібенда фактично заблокувала плани Барака Обами щодо військової операції в Сирії, позбавивши уряд Девіда Кемерона можливості отримати схвалення парламенту.
- Мілібенд тривалий час критикував зовнішню політику США, зокрема підозрюючи американського президента у специфічних зв’язках із Російською Федерацією.
- Участь у протестних акціях проти візиту Трампа до Британії та публічне висміювання його інтелектуальних здібностей закарбували імідж Мілібенда як опонента американського істеблішменту.
