Російська стратегія ведення війни, як класичної, так і інформаційної, базується на примітивній наполегливості, що передбачає багаторазове повторення одних і тих самих наративів у надії на те, що врешті-решт хтось з українців сприйме їх як реальність. На жаль, за останній рік ми неодноразово ставали свідками того, як через необачні дії або невдало сформульовані заяви українських посадовців ворог отримував можливість ефективно масштабувати свою дезінформацію, перетворюючи власні безрезультатні вкиди на масштабні суспільні кризи.
Аналіз ключових інформаційних помилок
Можна виділити два показові кейси, коли необережна комунікація з боку представників української влади стала каталізатором для розгортання ворожих пропагандистських кампаній.
Кейс міграційної кризи
- Тривалий час російські пропагандисти намагалися нав’язати українському суспільству страх перед напливом мігрантів з Азії.
- Спроби контрольованого оновлення міграційного законодавства, озвучені владою, були миттєво підхоплені як внутрішніми політичними силами, так і мережею російських ботів.
- Відсутність інформаційної гігієни призвела до тривалого суспільного обговорення штучно роздутої проблеми.
Кейс продовольчої безпеки
- Росіяни систематично поширювали фейки про майбутній голод після атак на логістичні вузли супермаркетів.
- Некоректне публічне формулювання від представника Мінагрополітики, що містило заперечення, яке сприймається аудиторією викривлено, стало останнім аргументом для панічних настроїв.
- Масштабування новини в медіа спровокувало хвилю занепокоєння, якої можна було уникнути за умови більш виваженого підходу до висловлювань.
Необхідно розуміти, що наслідком кожної такої помилки є поступове зростання недовіри до державних інституцій, що суттєво послаблює нашу стійкість перед обличчям агресора, який використовує нашу ж необачність для поглиблення суспільних розколів.
Шляхи вирішення проблеми
Щоб запобігти подібним провалам у майбутньому, необхідно впровадити системний моніторинг деструктивних тем, які активно просуває ворог. Кожен посадовець перед виходом до преси має бути проінформований про поточні інформаційні ризики, а його ключові меседжі повинні проходити попередню верифікацію на відповідність інтересам національної безпеки, адже програвати настільки примітивному супернику є вкрай небезпечним і ганебним явищем.
