ВООЗ прогнозує, що до 2025 р.половина населення планети матиме надлишкову вагу. Ожиріння є одним з головних факторів ризику цукрового діабету 2 типу, серцево-судинних захворювань, патології опорно-рухової та травної системи, а також репродуктивної дисфункції.
За даними дослідників, поширеність надлишкової маси тіла серед дорослого населення Росії в останні роки склала 60% для чоловіків і 59,2% для жінок (Н.П. Соболєва 2014). ВООЗ прогнозує, що до 2025 р.половина населення планети матиме надлишкову вагу. Ожиріння є одним з головних факторів ризику цукрового діабету 2 типу, серцево-судинних захворювань, патології опорно-рухової та травної системи, а також репродуктивної дисфункції. Гіппократ зазначав:»раптова смерть більш характерна для товстих, ніж для худих”. І був абсолютно правий: у світі щорічно від захворювань, пов’язаних з ожирінням, помирають більше двох мільйонів чоловік.
Лікування ожиріння практично завжди починається з корекції способу життя, раціону харчування, збільшення фізичної активності. У ряді випадків, при неефективності немедикаментозних методів лікування, необхідна фармакологічна підтримка.
Вперше публікації про лікування ожиріння препаратами з’явилися в 1893 році, коли для зниження ваги стали застосовувати витяжку з тканини щитовидної залози тварин. Однак через побічні ефекти терапія була припинена.
До сучасних препаратів для лікування ожиріння відносять:
Сибутрамін-препарат, фармакологічна дія якого полягає в селективному гальмуванні зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну з синаптичної щілини в нейронах головного мозку. Це призводить до посилення почуття насичення, зменшення кількості споживаної їжі. Не викликає лікарської залежності. У клінічних дослідженнях було показано, що застосування сибутраміну в поєднанні з гіпокалорійної дієтою і помірними фізичними навантаженнями дозволяє домогтися більш значної втрати маси тіла і більш ефективно, в порівнянні з плацебо, утримувати результат (J. C. G. Halford 2010). Препарат вимагає постійного моніторингу стану серцево-судинної системи, особливо у пацієнтів з високим ризиком серцево-судинних захворювань. Дослідження SCAUT показало, що у хворих старше 55 років з серцево-судинними захворюваннями в анамнезі, на тлі прийому сибутраміну на 16% збільшується частота інфарктів міокарда (W. Philip T. James 2010).
Орлістат-блокує ферменти, які необхідні для всмоктування жирів у шлунково-кишковому тракті. В результаті близько 30% тригліцеридів не всмоктується в тонкому кишечнику, знижується надходження енергії, що, відповідно, призводить до втрати маси тіла, також поліпшується ліпідний спектр. За даними багатоцентрових плацебо-контрольованих досліджень прийом препарату Орлістат на тлі гіпокалорійної дієти спричиняє зниження маси тіла на 8-10%. Важливо пам’ятати і про побічні дії препарату. До них відносяться: жирний стілець, почастішання дефекації, метеоризм.
Ліраглутид-зареєстрований в РФ з 2016 року, активує рецептори глюкагоноподобного пептиду – 1 (ГПП-1). ГПП – 1 секретується клітинами кишечника при прийомі їжі, його роль-зниження рівня глюкози в крові після їжі, уповільнення швидкості всмоктування їжі і зниження апетиту. Більш того, в дослідженнях при застосуванні Ліраглутиду відзначається підвищення термогенезу в бурої жирової тканини, формування бежевих адипоцитів в Білій жировій тканині. На практиці препарат добре переноситься (рідко розвиваються запори) і має високу ефективність.
Кому ж показана терапія надмірної ваги лікарськими засобами? Існує думка, що медикаментозне лікування ожиріння доцільно для пацієнтів з індексом маси тіла більше 30 кг/м2, у яких дотримання дієти і режиму фізичних навантажень не дозволяє домогтися зменшення маси тіла. Крім того, медикаментозна терапія показана пацієнтам з індексом маси тіла 27 кг/м2 і більше, які мають вісцеральний тип ожиріння при наявності факторів ризику або захворювань, асоційованих з надмірною масою тіла (цукровий діабет 2 типу, гіпертонічна хвороба) (M. Grima 2013).
Варто відзначити, що для отримання і збереження результату лікування будь-які види терапії повинні включати обов’язкову оптимізацію рухового режиму і корекцію раціону харчування.
Список літератури:
Соболєва Н.п., Руднєв с. г., Миколаїв о. в. біоімпедансний скринінг населення Росії в центрах здоров’я: поширеність надлишкової маси тіла і ожиріння. Російський медичний журнал. 2014; (4): 4—13.
Grima M., Dixon J.B. Obesity: Recommendations for management in general practice and beyond. Australian family physician. 2013; 42 (8): 532.
Halford J.C.G., Boyland E.J., Cooper S.J. et al. The effects of sibutramine on the microstructure of eating behaviour and energy expenditure in obese women // J Psychopharmacol. – 2010. – № 24. – P. 99-109.
Philip T. James, M.D. and al. Effect of Sibutramine on Cardiovascular Outcomes in Overweight and Obese Subjects // N Engl J Med. – 2010. – № 2. -P. 905-917.
