Загальна сума застав, внесених за колишніх та чинних високопосадовців із команди Зеленського, сягнула позначки у 1,1 мільярда гривень, перетворивши механізм запобіжного заходу на своєрідний фінансовий інструмент для уникнення реального ув’язнення фігурантами корупційних скандалів. Значна частина цих коштів походить із сумнівних джерел, зокрема через підставні компанії-одноденки, які не ведуть реальної господарської діяльності та не мають достатніх офіційних доходів для проведення подібних транзакцій.
Ключові фігуранти та масштаби застав
- Ексочільники та урядовці: серед лідерів за сумами застав опинилися ексміністр Герман Галущенко (150 млн грн), ексголова ОП Андрій Єрмак (140 млн грн) та колишній віцепрем’єр Олексій Чернишов, за якого загалом було внесено понад 170 млн грн.
- Народні депутати: сумарно за представників влади внесено майже 172 млн грн, причому в окремих випадках, як-от із Андрієм Одарченком, відсутність належного контролю призвела до втечі підозрюваного за кордон.
- Справа Мідас: понад півмільярда гривень внесено за осіб, причетних до масштабних корупційних схем, що свідчить про використання виведених активів для власного порятунку.
Механізми легалізації коштів через фіктивні структури
Аналіз фінансових потоків свідчить про системне використання компаній без реальних активів для внесення багатомільйонних сум:
Застава перетворилася на кешбек від вкрадених активів: поки правоохоронні органи фіксують злочини, корупціонери використовують кошти фірм-одноденок для того, аби залишитися на волі.
- ТОВ СВ-ГРУП та НДСЕУ виступили донорами для застав топових політиків, попри відсутність бізнес-результатів та наявність у власників антидержавної риторики.
- Відсутність реакції Держфінмоніторингу на підозрілі транзакції від компаній, зареєстрованих за лічені тижні до внесення грошей, викликає серйозні запитання до ефективності державного фінансового контролю.
Шляхи виправлення ситуації
Для подолання проблеми, коли сума застави стає лише відсотком від вкраденого, парламентарі ініціювали законопроєкт 15388. Він передбачає жорстку верифікацію походження коштів, без якої підозрюваний не зможе скористатися правом на звільнення із СІЗО. Ця ініціатива є критично важливою для збереження інституційної довіри до системи правосуддя, особливо на тлі спроб уникнути відповідальності ключовими особами держави.
