На полонині Руній, розташованій у мальовничих Карпатах, розгорнулося масштабне будівництво вітроелектростанції, що стало причиною гострого протистояння між амбітними енергетичними планами інвесторів та екологічними ініціативами щодо збереження унікальних пралісів. Попри те, що територія є цінним природним об’єктом і кандидатом на включення до Смарагдової мережі, прокладання технологічних доріг через вікові букові ліси та монтаж велетенських вітротурбін незворотно змінюють ландшафт, перетворюючи гірські хребти на індустріальні майданчики.
Ключові аспекти конфлікту
- Девелопер ТОВ УК Вітряні парки України отримав необхідні погодження та позитивні висновки ОВД, що дозволяє реалізовувати плани зі встановлення вітроустановок на різних хребтах Закарпаття.
- Місцеві громади здебільшого підтримують проєкти, вбачаючи в них суттєві податкові надходження та можливість розвитку інфраструктури, що критично важливо для дотаційних гірських регіонів.
- Науковці та екологічні активісти, зокрема представники WWF-Україна, фіксують знищення оселищ червонокнижних видів, як-от лобарії легеневоподібної та карпатської саламандри, наголошуючи на руйнівному впливі будівельної техніки.
- Громадський резонанс досяг всеукраїнського рівня, коли петиція про посилений захист Карпат зібрала понад 26 тисяч голосів, проте державні механізми захисту природи часто виявляються декларативними перед обличчям індустріалізації.
Аргументи сторін
Михайло Богомаз, біолог: – Ми знаходимося в пралісі, де ростуть дерева віком понад 150 років; цей ліс мав би бути під повним захистом, проте забудова вітропарку ігнорує його природоохоронний статус, що є неприпустимим порушенням.
Владислав Єременко, гендиректор компанії: – Суспільного резонансу як такого не існує, є лише думка окремих активістів, тоді як громади радо приймають інвестиції, і ми не бачимо підстав зупиняти роботу, оскільки маємо всі дозвільні документи.
- Будівництво на високогір’ї продовжується: на Руній вже монтують перші вітряки, а поруч планують освоєння нових хребтів, як-от гора Гостра та Вододільний хребет.
- Шляхи сполучення, прокладені для обслуговування ВЕУ, відкрили доступ для масового автомобільного туризму, що посилює антропогенний тиск на раніше важкодоступні екосистеми.
- Відсутність дієвих механізмів контролю за мобільними видами тварин та формальний підхід до моніторингу довкілля створюють небезпечний прецедент, який ставить під загрозу решту карпатського високогір’я.
