Українська держава та її оборонна промисловість сьогодні опинилися перед обличчям безпрецедентних викликів, зумовлених прогнозованим нарощуванням живої сили ворога після внутрішньополітичних процедур у росії, що вимагає від нас відмови від застарілих підходів та формування комплексної технологічної відповіді на постійний ворожий тиск.
Стратегічний баланс між технологіями та ресурсами
- Україна не повинна намагатися переважати ворога кількістю особового складу, оскільки російська стратегія базується на свідомому виснаженні та байдужості до масштабних людських втрат.
- Технологічна перевага сьогодні реалізується через побудову цілісного бойового контуру, де безпілотні системи виступають нервовою системою армії, а артилерія залишається надійним хребтом, здатним забезпечити масоване та стабільне ураження.
- Сучасна війна довела, що артилерійський снаряд залишається незамінним засобом, на який не впливають засоби радіоелектронної боротьби, що дозволяє зберігати темп навіть у найскладніших умовах фронтової динаміки.
Еволюція вітчизняного виробництва боєприпасів
Відсутність достатньої артилерійської підтримки в критичні моменти війни здатна миттєво змінити співвідношення сил, тому довгострокова серійна спроможність виготовляти боєприпаси є запорукою національної безпеки.
- Наявність снарядів на віддалених складах не забезпечує оборону; критичне значення має швидкість доставки боєприпасів у межах бойового циклу батареї.
- Поточні інженерні розробки українських виробників, зокрема снарядів стандарту 155-мм із дальністю понад 30 км, знаменують собою перехід від простого виробництва до створення високоточних інструментів контрбатарейної боротьби.
- Перспективні завдання для оборонного сектору передбачають досягнення рубежів у 40 та 50 кілометрів, що дозволить знищувати ворожу логістику та командні пункти превентивно, зменшуючи ризики для українських артилерійських розрахунків.
Створення власної інженерної школи у сфері 155-мм калібру не лише зміцнює обороноздатність країни, а й перетворює Україну на одного з ключових гравців в оновленій архітектурі європейської безпеки, оскільки потреба у відновленні арсеналів та готовність до високоінтенсивних конфліктів стають глобальним пріоритетом на найближчі десятиліття.
