Корупційні скандали в Офісі Президента України, що розкрилися у серпні 2026 року, остаточно розвіяли міф про випадковість окремих зловживань, продемонструвавши суспільству системну спробу чиновників очолити тіньові процеси. Діяльність групи впливу, до якої увійшли високопосадовці ОП, народні депутати та представники бізнес-кіл, свідчить про глибоку деградацію механізмів державного управління та загрозу, яку становить подібна концентрація влади для демократичного розвитку держави.
Анатомія зловживань у вищих ешелонах влади
Спецоперація НАБУ та САП викрила складну мережу, учасники якої намагалися контролювати судові рішення, рейдерські захоплення активів та фінансові потоки банківських установ. Ключовими фігурами в цій схемі називають колишніх та чинних заступників керівника Офісу Президента, зокрема Ірину Мудру та Віктора Дубовика, чия роль у судовій реформі виявилася протилежною задекларованим європейським прагненням України.
- Систематизація корупції замість її подолання стала фактичною стратегією функціонування окремих департаментів ОП.
- Індивідуалізація указів Президента щодо призначення суддів перетворилася на інструмент ручного керування судовою вертикаллю.
- Кулуарні домовленості з представниками Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів підмінили собою прозорі конкурсні процедури.
Необхідно чітко усвідомити: будь-яка спроба політичної влади вибудувати підконтрольну судову вертикаль неминуче завершується дискредитацією інституцій та втратою довіри з боку міжнародних партнерів, незалежно від наявності формальних стратегій реформування.
Шляхи виходу з інституційної кризи
Для мінімізації негативних наслідків та очищення системи від корупційних впливів необхідно здійснити низку радикальних кроків, які повернуть процес реформування в правове русло:
- Повна відмова Офісу Президента від посади профільного заступника з питань судової влади та передача функцій стратегічного розвитку судоустрою до компетенції Вищої ради правосуддя.
- Безумовне залучення міжнародних експертів з правом вирішального голосу у складі конкурсних комісій аж до моменту остаточного вступу України до Європейського Союзу.
- Встановлення чітких часових меж для перевірки кандидатів на доброчесність, що дозволить уникнути безпідставних маніпуляцій щодо минулого претендентів.
- Негайне підписання Президентом накопичених указів про призначення суддів без вибіркового сортування на лояльних та нелояльних осіб.
Фінальним етапом має стати завершення кваліфікаційного оцінювання суддів, яке гальмувалося роками через саботаж та тиск, що нарешті дозволить оновити корпус суддів та позбутися тих, хто десятиліттями використовував систему для особистого збагачення. Подальша доля владної вертикалі залежить від готовності вищого політичного керівництва поставити інтереси верховенства права вище за сумнівні переваги оперативного контролю над судами.
